Похідна — з детальною розбивкою кожного кроку та графіком

Функція f(x)

Вставити у формулу:
Спробуйте:

Похідна

f′(x) =
f″(x) =
Дотична:
Нормаль:
Як розраховували — крок за кроком

Кожен крок називає правило, яке було застосовано, і показує, що було замінено, тому рішення можна скопіювати у свій блокнот.

Дотична паралельно або перпендикулярно до прямої, під кутом або через точку — покроково

Графік функції та її похідної

Синя крива — функція f(x), помаранчева — похідна f′(x). Зелений фон: f′(x) > 0 і функція зростає. Червоний фон: f′(x) < 0 і функція спадна. На графіку позначені точки, в яких похідна дорівнює нулю — це екстремуми (піки і спади).

Що таке похідна — три значення

Геометричний зміст

Похідна f′(x₀) — це нахил дотичної до графіка в точці x₀, тобто тангенс її кута нахилу. Велика похідна означає крутий підйом, від'ємна - спуск, нуль означає, що дотична горизонтальна (вершина або долина). Саме тому знак похідної вказує, зростає чи спадає функція.

Рівняння дотичної

Дотична до графіка y = f(x) у точці x₀: y = f(x₀) + f′(x₀)(x − x₀). Спочатку знаходять f(x₀), потім похідну f′(x) і її значення f′(x₀); обидва числа підставляють у формулу і зводять рівняння до вигляду y = kx + b. Нормаль перпендикулярна до дотичної, її кутовий коефіцієнт дорівнює −1/f′(x₀). На цій сторінці рівняння дотичної і нормалі з’являються під похідною, щойно задано точку x₀.

Якщо точку дотику не дано, її абсцису позначають x₀ і складають рівняння відносно x₀. Дотична паралельна прямій y = kx + b — кутові коефіцієнти рівні: f′(x₀) = k. Дотична перпендикулярна до неї — добуток кутових коефіцієнтів дорівнює −1: f′(x₀)·k = −1. Дотична утворює з додатним напрямом осі Ox кут α — f′(x₀) = tg α. Дотична проходить через точку M(x₁; y₁) — її координати підставляють у рівняння дотичної: y₁ = f(x₀) + f′(x₀)(x₁ − x₀). Кожен корінь — абсциса точки дотику, і в кожній складають рівняння дотичної. Усі чотири задачі розв’язуються покроково в блоці «Дотична паралельно або перпендикулярно до прямої, під кутом або через точку».

Фізичний зміст

Якщо функція описує положення тіла як функцію часу s(t), то похідна s′(t) є миттєвою швидкістю, а друга похідна s″(t) є прискоренням. Загалом похідна — це швидкість зміни величини: як швидко змінюється y зі зміною x. Це початкове значення, для якого Ньютон ввів похідну.

Алгебраїчний зміст

Формально похідна є межею відношення приростів: f′(x) = lim (f(x+h) − f(x)) / h при h → 0. Ми робимо маленький крок h, дивимося, наскільки змінилася функція, і ділимо на довжину кроку. Коли крок наближається до нуля, співвідношення наближається до точної швидкості зміни в точці.

Похідна та екстремуми

У точках максимуму та мінімуму дотична горизонтальна, тому похідна там дорівнює нулю. Це основний прийом для знаходження найбільшого та найменшого значень: встановити похідну до нуля та знайти корені. Якщо при переході через таку точку похідна змінює знак з «+» на «−», то це максимум; від «-» до «+», мінімум.

Таблиця похідних

Основні формули — ті самі, що використані в розбивці вище. C — константа, a > 0.

f(x) f′(x)
C 0
xⁿ n·xⁿ⁻¹
1/x −1/x²
√x 1/(2√x)
eˣ eˣ
aˣ aˣ·ln a
ln x 1/x
loga x 1/(x·ln a)
sin x cos x
cos x −sin x
tg x 1/cos²x
ctg x −1/sin²x
arcsin x 1/√(1 − x²)
arccos x −1/√(1 − x²)
arctg x 1/(1 + x²)

Обернена операція — першопохідні та інтеграли →

📚 Правила диференціації

Похідна від суми дорівнює сумі похідних: (u + v)′ = u′ + v′. Постійний множник винесено назовні: (C·u)′ = C·u′.

Правило добутку: (u·v)′ = u′·v + u·v′. Правило частки: (u/v)′ = (u′·v − u·v′) / v².

Правило ланцюга для складеної функції: спочатку диференціювати зовнішню функцію, а потім помножити на похідну внутрішньої. Наприклад, (sin 2x)′ = cos(2x)·2.

Часті запитання

Це безкоштовно?

Так, цей калькулятор безкоштовний і не потребує реєстрації. Усе обчислюється просто в браузері, а не на сервері.