Похідна — з детальною розбивкою кожного кроку та графіком
Функція f(x)
Похідна
Як розраховували — крок за кроком
Кожен крок називає правило, яке було застосовано, і показує, що було замінено, тому рішення можна скопіювати у свій блокнот.
Рівняння дотичної в точці x₀ — покроково
Дотична паралельно або перпендикулярно до прямої, під кутом або через точку — покроково
Графік функції та її похідної
Синя крива — функція f(x), помаранчева — похідна f′(x). Зелений фон: f′(x) > 0 і функція зростає. Червоний фон: f′(x) < 0 і функція спадна. На графіку позначені точки, в яких похідна дорівнює нулю — це екстремуми (піки і спади).
Що таке похідна — три значення
Геометричний зміст
Похідна f′(x₀) — це нахил дотичної до графіка в точці x₀, тобто тангенс її кута нахилу. Велика похідна означає крутий підйом, від'ємна - спуск, нуль означає, що дотична горизонтальна (вершина або долина). Саме тому знак похідної вказує, зростає чи спадає функція.
Рівняння дотичної
Дотична до графіка y = f(x) у точці x₀: y = f(x₀) + f′(x₀)(x − x₀). Спочатку знаходять f(x₀), потім похідну f′(x) і її значення f′(x₀); обидва числа підставляють у формулу і зводять рівняння до вигляду y = kx + b. Нормаль перпендикулярна до дотичної, її кутовий коефіцієнт дорівнює −1/f′(x₀). На цій сторінці рівняння дотичної і нормалі з’являються під похідною, щойно задано точку x₀.
Якщо точку дотику не дано, її абсцису позначають x₀ і складають рівняння відносно x₀. Дотична паралельна прямій y = kx + b — кутові коефіцієнти рівні: f′(x₀) = k. Дотична перпендикулярна до неї — добуток кутових коефіцієнтів дорівнює −1: f′(x₀)·k = −1. Дотична утворює з додатним напрямом осі Ox кут α — f′(x₀) = tg α. Дотична проходить через точку M(x₁; y₁) — її координати підставляють у рівняння дотичної: y₁ = f(x₀) + f′(x₀)(x₁ − x₀). Кожен корінь — абсциса точки дотику, і в кожній складають рівняння дотичної. Усі чотири задачі розв’язуються покроково в блоці «Дотична паралельно або перпендикулярно до прямої, під кутом або через точку».
Фізичний зміст
Якщо функція описує положення тіла як функцію часу s(t), то похідна s′(t) є миттєвою швидкістю, а друга похідна s″(t) є прискоренням. Загалом похідна — це швидкість зміни величини: як швидко змінюється y зі зміною x. Це початкове значення, для якого Ньютон ввів похідну.
Алгебраїчний зміст
Формально похідна є межею відношення приростів: f′(x) = lim (f(x+h) − f(x)) / h при h → 0. Ми робимо маленький крок h, дивимося, наскільки змінилася функція, і ділимо на довжину кроку. Коли крок наближається до нуля, співвідношення наближається до точної швидкості зміни в точці.
Похідна та екстремуми
У точках максимуму та мінімуму дотична горизонтальна, тому похідна там дорівнює нулю. Це основний прийом для знаходження найбільшого та найменшого значень: встановити похідну до нуля та знайти корені. Якщо при переході через таку точку похідна змінює знак з «+» на «−», то це максимум; від «-» до «+», мінімум.
Таблиця похідних
Основні формули — ті самі, що використані в розбивці вище. C — константа, a > 0.
| f(x) | f′(x) |
|---|---|
| C | 0 |
| xⁿ | n·xⁿ⁻¹ |
| 1/x | −1/x² |
| √x | 1/(2√x) |
| eˣ | eˣ |
| aˣ | aˣ·ln a |
| ln x | 1/x |
| loga x | 1/(x·ln a) |
| sin x | cos x |
| cos x | −sin x |
| tg x | 1/cos²x |
| ctg x | −1/sin²x |
| arcsin x | 1/√(1 − x²) |
| arccos x | −1/√(1 − x²) |
| arctg x | 1/(1 + x²) |
📚 Правила диференціації
Похідна від суми дорівнює сумі похідних: (u + v)′ = u′ + v′. Постійний множник винесено назовні: (C·u)′ = C·u′.
Правило добутку: (u·v)′ = u′·v + u·v′. Правило частки: (u/v)′ = (u′·v − u·v′) / v².
Правило ланцюга для складеної функції: спочатку диференціювати зовнішню функцію, а потім помножити на похідну внутрішньої. Наприклад, (sin 2x)′ = cos(2x)·2.
Часті запитання
Це безкоштовно?
Так, цей калькулятор безкоштовний і не потребує реєстрації. Усе обчислюється просто в браузері, а не на сервері.