Первісна — з докладним розбором кожного кроку та графіком

Функція f(x)

Вставити у формулу:
Спробуйте:

Первісна

Першопохідна F(x) — це функція, похідна якої повертає оригінал: F′(x) = f(x). Будь-яку константу C можна додати до першопохідної, тому її завжди записують.

∫f(x) dx =
Якщо в задачі дано точку на графіку F: F() =
Як розраховували — крок за кроком

Кожен крок називає використану техніку та показує заміну, тож рішення можна скопіювати у свій блокнот.

Перевірити первісну

Впишіть F(x) із задачі «доведіть, що F — первісна для f» або свою відповідь: знайдемо F′(x) і порівняємо з f(x) з поля вище. Відповідь, яка відрізняється від нашої на сталу, теж правильна.

Графік функції та її першопохідна

Синя крива — функція f(x), помаранчева — першопохідна F(x). Перевірте посилання: де f(x) додатне, першопохідна зростає; де f(x) від'ємне, воно зменшується; де f(x) = 0, першопохідна має пік або спад. Це саме обернена залежність порівняно з похідною.

Таблиця першопохідних

Основні формули. C — довільна константа. Будь-який рядок легко перевірити: виділіть правий стовпець і отримаєте лівий.

f(x) ∫f(x) dx
0 C
1 x + C
xⁿ, n ≠ −1 xⁿ⁺¹/(n + 1) + C
1/x ln|x| + C
eˣ eˣ + C
aˣ aˣ/ln a + C
sin x −cos x + C
cos x sin x + C
1/cos²x tg x + C
1/sin²x −ctg x + C
1/(1 + x²) arctg x + C
1/√(1 − x²) arcsin x + C

Визначений інтеграл — площа під графіком → · Обернена операція — похідна →

📚 Теорія: методи інтеграції

Інтегрування — це операція, обернена до диференціювання. Знайти першопохідну F для f означає вибрати функцію, похідна якої дорівнює f. Перевірка завжди однакова: диференціювати відповідь.

Лінійність: інтеграл від суми дорівнює сумі інтегралів, постійний множник вилучається за межі. Лінійна підстановка: ∫f(kx + b) dx = F(kx + b)/k — коли лінійний вираз стоїть під інтегралом замість x.

Інтегрування частинами: ∫u dv = u·v − ∫v du. Його застосовують до таких продуктів, як x·eˣ або x·sin x. Не кожен інтеграл можна виразити через елементарні функції — наприклад, ∫e^(−x²) dx не має замкнутої формули, і це нормально.

Що брати за u. За u беруть множник, який спрощується під час диференціювання, а за dv — той, що легко інтегрується. Логарифм і обернені тригонометричні функції (arctg x, arcsin x) беруть за u: їхні похідні — дроби. Многочлен беруть за u поруч з eˣ, sin x і cos x, а поруч з логарифмом чи оберненою тригонометричною функцією він іде в dv. Наприклад, ∫arctg x dx = x·arctg x − ∫x dx/(x² + 1) = x·arctg x − ln(x² + 1)/2 + C.

Раціональні дроби. Якщо степінь чисельника не менший за степінь знаменника, спочатку ділимо куточком і виділяємо цілу частину. Потім розкладаємо знаменник на множники, а дріб — на найпростіші: A/(x − a), B/(x − a)², (Cx + D)/(x² + px + q). Коефіцієнти знаходять підстановкою коренів і порівнянням коефіцієнтів при однакових степенях x; кожен найпростіший дріб дає логарифм, степінь або арктангенс.

Корені й eˣ. Якщо під коренем квадратний тричлен, виділяють повний квадрат і беруть інтеграл за таблицею: ∫dx/√(x² ± a²) = ln|x + √(x² ± a²)| + C, ∫dx/√(a² − x²) = arcsin(x/a) + C, ∫√(a² − x²) dx = (x/2)·√(a² − x²) + (a²/2)·arcsin(x/a) + C. Корінь із лінійного виразу прибирають заміною t = √(kx + b), а дріб від eˣ — заміною t = eˣ: після заміни залишається раціональний дріб. Многочлен степеня n, поділений на корінь із квадратного тричлена, інтегрують методом невизначених коефіцієнтів: ∫Pₙ(x)/√(ax² + bx + c) dx = Qₙ₋₁(x)·√(ax² + bx + c) + λ∫dx/√(ax² + bx + c); коефіцієнти Qₙ₋₁ і λ знаходять, продиференціювавши обидві частини. Інтеграл ∫dx/((x − α)ⁿ√(ax² + bx + c)) підстановкою x − α = 1/t зводиться до того ж вигляду, наприклад ∫dx/(x√(1 − x²)) = −ln|(1 + √(1 − x²))/x| + C.

Тригонометричні інтеграли. Якщо синус або косинус стоїть у непарному степені, відокремлюють один множник, решту виражають через sin²x + cos²x = 1 і роблять заміну t = cos x (або t = sin x). Якщо обидва степені парні, знижують степінь: sin²x = (1 − cos 2x)/2, cos²x = (1 + cos 2x)/2. Добуток sin mx·cos nx перетворюють на суму, а tgⁿx розкладають за формулою 1 + tg²x = 1/cos²x. За таблицею ∫dx/sin x = ln|tg(x/2)| + C і ∫dx/cos x = ln|tg(x/2 + π/4)| + C.

Дріб від sin x і cos x. Якщо при заміні sin x на −sin x функція змінює знак, роблять заміну t = cos x; якщо при заміні cos x на −cos x — заміну t = sin x; якщо при заміні обох не змінюється — заміну t = tg x. В інших випадках допомагає універсальна підстановка t = tg(x/2): sin x = 2t/(1 + t²), cos x = (1 − t²)/(1 + t²), dx = 2dt/(1 + t²). Після заміни виходить раціональний дріб.

Первісна через точку. Усі первісні f відрізняються на сталу: F(x) = G(x) + C. Якщо графік F проходить через точку M(x₀; y₀), підставляють її координати: G(x₀) + C = y₀, звідси C = y₀ − G(x₀). Впишіть точку в поля «F(x₀) = y₀» під відповіддю — C знайдеться разом із розв’язанням.

Часті запитання

Це безкоштовно?

Так, цей калькулятор безкоштовний і не потребує реєстрації. Усе обчислюється просто в браузері, а не на сервері.